Фахова дискусія на цю важливу тему пройшла 20 квітня з ініціативи медіа-центру «Моє місто» в приміщенні обласної бібліотеки ім. В.Короленка. До обговорення долучилися практичні психологи та викладачі, представники міського центру соціальних служб для дітей, сімї та молоді, навчальних закладів і обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.
– Навіщо підлітки ризикують? Вони експериментують, самостверджуються і досліджують, – переконана психолог, бізнес-тренер, начальник відділу зв’язків з громадськістю та ЗМІ Академії ДПтС, керівник Центру психолого-соціальної допомоги «Ресурс» Світлана Ющенко. – Часто високий ризик – це побічний продукт загостреної пізнавальної діяльності. Підліток прагне пізнати себе, спробувати різні стилі життя, показати оточенню, що стає дорослим, підвищити ступінь самостійності. Емоційне реагування мозку підлітка на подразники істотно вище, ніж у дітей і дорослих. Звідси і безпричинні, на наш погляд, вибухи емоцій, образливість та демонстративна поведінка. Підлітки віддають перевагу дії з високим рівнем емоційної напруги, схильні до імпульсивних вчинків, включаючи експерименти з наркотиками та алкоголем. Вони рідко думають про можливі негативні наслідки своєї поведінки і не здатні їх оцінити в повній мірі через свою незрілість.
Ще одна гостра проблема, що обурила чернігівців – жорстокі бійки між підлітками. «Люди не народжуються жорстокими, ця риса, а жорстокість – риса особистості, що характеризується байдужістю до страждань людей або прагненням завдати їм страждання, набувається під впливом оточення, – переконана психолог-консультант, гештальт-терапевт, доктор філософії, доцент Iнга Субботіна. – Ви напевно помічали, що всі маленькі діти поводяться егоїстично, а найбільш агресивний вік, за твердженням канадських психологів, – це 2,5-3 роки. Справа в тому, що малюк нічого не знає про соціальні норми і заборони, тому від батьків залежить, наскільки їм вдасться виховати в дитині доброзичливість, милосердя, чуйність, вміння співчувати іншому. Саме тому основні причини підліткової жорстокості слід шукати у дитячо-батьківських відносинах та процесі сімейного виховання».
На думку учасників фахової дискусії, дуже важливо формувати нульовий рівень толерантності до насильства загалом – у родинах, у закладах освіти, у суспільстві! У навчальних закладах варто підняти статус психолога та соціального педагога, створювати куточки «релаксації» або рекреаційні куточки – місця, куди може прийти дитина, якщо їй погано і вона потребує допомоги. Щодо батьків, педагогів і вихователів, для них головна порада: станьте для дитини справжнім другом!