22 березня 2019 року для офіцерів курсів підвищення кваліфікації, психологів установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, а також курсантів і студентів Академії, що брали активну участь у профорієнтаційній роботі з добору кандидатів на навчання на «Ярмарку професій» у м. Прилуки, організовано екскурсію до Густинського Свято-Троїцького жіночого монастиря Української православної церкви, розташованого у селі Густиня, на правому березі річки Удай біля міста Прилуки. Початки Густинського монастиря сягають 1600 року. Засновником його був ченець Йоасаф з братіями, які прийшли з Києво-Печерської лаври і на відлюдному острові, з усіх боків оточеного водою та густими дрімучими лісами (звідси і назва Густиня), оселився тут для усамітнення. Гроші на будівництво Троїцької церкви пожертвував гетьман І. Самойлович, а князі Вишневецькі подарували монастирю просторі угіддя. На кінець ХVІІІ ст. монастир процвітав, вважався чи не найбагатшим. Святу обитель називали «другою Лаврою».

Густинський монастир був осередком духовності, мистецтва і ремесел на Лівобережній Україні. У другій половині ХVІІІ ст. він володів 3000 тис. десятинами землі та більш ніж 3000 кріпаками. У монастирських володіннях випалювали цеглу, виливали дзвони, ткали килими і полотно. На винокурнях робили вино, випікали хліб у пекарнях. Усім відомий і «Густинський літопис», написаний древнім літописцем. Існувала тоді в монастирі хороша бібліотека, архів та багато інших цінних речей. За Катерини ІІ Густинський Свято-Троїцький монастир було ліквідовано, а всі монастирські багатства відібрано.

Тут, у Густині, свого часу бували святі Димитрій Ростовський (в миру Д. Туптало), Іоасаф Бєлгородський. Завжди Божа благодать розливається над цим краєм, допомагає відродитися з руїн. Ще одне відродження почалося з лютого 1994 року, бо з 1940–1993 років монастир був інтернатом для престарілих, інвалідів дитинства та психоневрологічних хворих. А вже у 1995 році його знову підняли з руїн. Нині тут діють Свято-Троїцький собор, Воскресенська, Петропавлівська, Миколаївська церкви, відновлено побутові приміщення та келії.

Взагалі залишається незабутнє враження від відвідування монастиря, який випромінює духовний спокій та умиротворення, а його околиці своєю природною красою неймовірно захоплюють і надовго западають у душу.